У цій збірці есеїв авторка аналізує понад вісімсот слоганів українського спротиву, зосереджуючись насамперед на періоді Євромайдану 2013–2014 років та подальшому розвитку подій у сучасній Україні. Есеї, спираючись на інструменти соціолінгвістики та дискурс-аналізу, подають риторику суспільних трансформацій у науково-публіцистичному стилі.

Читач дізнається, як мова формує ідентичності та цінності, відображає суспільні зміни й творить колективну пам’ять. Простежено динаміку революційної риторики у зіставленні з попередніми українськими протестами — Революцією на граніті 1990 року та Помаранчевою революцією 2004 року — а також із протестними рухами в інших країнах світу.

Авторка показує, як слогани виконували мобілізаційну та об’єднавчу роль, водночас реалізуючи комунікативні, експресивні й поетичні функції, стаючи частиною аудіовізуального образу Майдану. Окрему увагу приділено мовному різноманіттю протесту: поєднанню вербальної агресії та мовного пом’якшення, архаїчних і модерних елементів, літературної мови й соціолектів — суржику, «азірівки», жаргону та сленгу.

Книга адресована широкому колу читачів: лінгвістам, студентам-гуманітаріям, а також усім, хто цікавиться новітньою історією України та цінностями українського громадянського суспільства.